Судья КСУ: На карантин удобно списывать какие-либо проблемы – от падения экономики до чрезвычайных полномочий Президента.
Судья Конституционного Суда Украины Игорь Слиденко считает, что действительный подход власти к борьбе с коронавирусом может привести к ситуации, когда карантин или отдельные его элементы со всеми ограничениями могут стать органической частью бытия украинского государства. Как минимум из-за того, что это хорошая причина, по которой можно списывать все проблемы. Такую позицию судья КСУ высказал в своем отдельном мнении по решению КСУ от 28 августа 2020 года, что касалось вопроса конституционности положений постановления КМУ , которым устанавливались карантинные ограничения.
Господин Слиденко, безусловно, соглашается с тем, что пандемия коронавируса имела и оказывает существенное влияние на жизнь всего мира. Впрочем, он отмечает, что даже в этой ситуации цель борьбы с болезнью оправдывает все средства. По мнению судьи, некоторые действия правительства подпадают под определение террора. В частности, он упоминает о заявлении Виктора Ляшко о том, что парки «закрыли» для того, чтобы напугать население.
«В целом сюжет, предложенный государством, однако не воспринятый гражданским обществом, до мелочей напоминает антиутопии, в частности V for Vendetta, где игра на страхе людей перед эпидемией является методом захвата власти и триггером для установления авторитарной диктатуры. Существует и реальный исторический пример устрашения инфекцией для установления карантинной зоны.Именно таким эвфемизмом Quarantänezone нацисты в марте 1940 года назвали район Варшавы, который позже превратился в ад на земле, более известный как Варшавское гетто», — подчеркивает судья.
Учитывая это, господин Слиденко заключает, что меры, которые официально направлены на борьбу с COVID-19, могут нести риск установления диктатуры страха. Более того, отсутствие четких критериев регулирования всех сфер «карантинной» жизни и непонятность перехода от тотального к адаптивному карантину привели к тотальному недоверию к действиям государства.
«Еще одно измерение диктатуры так называемого «карантина» оказалось в нарушении фундаментальных устоев равенства в праве, что приобрело образ печальной пародии – друзьям все, врагам (в данном случае народа Украины) закон. И карикатурность ситуации в том, что это даже не закон, а обычная правительственная инструкция. В этом демократическое, казалось бы, правительство Украины пошло далеко вперед по сравнению с опытом фашистской диктатуры Франко», — продолжает Игорь Слиденко.
Более того, судья КСУ отмечает, что принцип «цель оправдывает средства» даже неуместен. Ведь, несмотря на использование средств террора и риск установления диктатуры, Украина сейчас в европейской тройке по темпам распространения вируса и на 24 позиции в мире по количеству больных. То есть, даже с использованием недопустимых средств власти не смогли эффективно остановить распространение вируса.
«И как общий результат, размытость и отсутствие четких критериев карантина может привести к ситуации, когда карантин или отдельные его элементы со всеми ограничениями может стать органической частью бытия украинского государства. Тем более он является именно той причиной, на которую удобно списывать любые проблемы — от падения экономики до чрезвычайных полномочий Президента Украины, в т.ч. проблемы, созданные специфическим украинским управлением. В таком управлении есть все, кроме права, справедливости и нравственности. И такого рода управление становится вызовом для государства 1 граждан не меньше коронавируса SARS-CoV-2», — подытожил Игорь Следенко.
Суддя КСУ: На карантин зручно списувати будь-які проблеми – від падіння економіки до надзвичайних повноважень Президента.
Суддя Конституційного Суду України Ігор Сліденко вважає, що дійсний підхід влади до боротьби із коронавірусом може призвести до ситуації, коли карантин або окремі його елементи з усіма обмеженнями може стати органічною частиною буття української держави. Як мінімум через те, що це хороша причина, на яку можна списувати усі проблеми. Таку позицію суддя КСУ висловив у своїй окремій думці щодо рішення КСУ від 28 серпня 2020 року, що стосувалося питання конституційності положень постанови КМУ, якою встановлювалися карантинні обмеження.
Пан Сліденко безперечно погоджується з тим, що пандемія коронавірусу мала і має суттєвий вплив на життя всього світу. Втім, він зазначає, що навіть у цій ситуації мета боротьби із хворобою виправдовує не всі засоби. На думку судді, деякі дії уряду підпадають під визначення терору. Зокрема він згадує про заяву Віктора Ляшка про те, що парки «закрили» для того, аби налякати населення.
«Загалом сюжет, запропонований державою, однак не сприйнятий громадянським суспільством, до дрібниць нагадує антиутопії, зокрема «V for Vendetta», де гра на страху людей перед епідемією є методом захоплення влади та тригером для встановлення авторитарної диктатури. Існує і реальний історичний приклад залякування інфекцією для встановлення карантинної зони. Саме таким евфемізмом » Quarantänezone» нацисти у березні 1940 року назвали район Варшави, який пізніше перетворився на пекло на землі, більш відомий як Варшавське гетто», — підкреслює суддя.
Зважаючи на це, пан Сліденко робить висновок, що заходи, які офіційно спрямовані на боротьбу із COVID-19, можуть нести ризик встановлення диктатури страху. Більше того, відсутність чітких критеріїв регулювання усіх сфер «карантинного» життя та незрозумілість переходу від тотального до адаптивного карантину призвели до тотальної недовіри до дій держави.
«Ще один вимір диктатури так званого «карантину» виявився в порушенні фундаментальних засад рівності в праві, що набуло образу сумної пародії – друзям все, ворогам (в даному випадку народу України) закон. І карикатурність ситуації полягає в тому, що це навіть не закон, а звичайна урядова інструкція. В цьому демократичний, здавалося б, Уряд України пішов далеко вперед порівняно з досвідом фашистської диктатури Франко» — продовжує Ігор Сліденко.
Більше того, суддя КСУ відзначає, що принцип «мета виправдовує засоби» навіть недоречний. Адже, попри використання засобів терору та ризик встановлення диктатури, «Україна наразі в європейській трійці за темпами розповсюдження вірусу і на 24 позиції в світі за кількістю хворих». Тобто, навіть із використанням неприпустимих засобів влада не змогла ефективно зупинити поширення вірусу.
«І, як загальний результат, розмитість та відсутність чітких критеріїв карантину може призвести до ситуації, коли карантин або окремі його елементи з усіма обмеженнями може стати органічною частиною буття української держави. Тим більше він наразі є саме тією причиною, на яку зручно списувати будь-які проблеми — від падіння економіки до надзвичайних повноважень Президента України, у т.ч. проблеми, створені специфічним українським урядуванням. У такому урядуванні є все, окрім права, справедливості та моральності. І такого роду урядування стає викликом для держави 1 громадян не меншим, ніж коронавірус SARS-CoV-2», — підсумував Ігор Сліденко.